Тому самий час згадати слова Михайла Йосиповича Хая, що наводив шановний адмін :
"Характерно, що, потрапивши в руки фолкльорних мандрівних співців (трубадурів, майстер- і мінезинґерів тощо), ліра в Европі залишається інструментом, що супроводжує, головно, танець і лише зрідка – спів. І лише «врісши» в українське (і ширше – слов′янське) культурно-просторове середовище (перші літературні згадки про що маємо аж у VII ст.), перейнявши на себе елементи автохтонної кобзарської традиції, ліра стає інструментом – носієм однієї з найхарактерніших і найориґінальніших співацько-духовних традицій світу – українського лірництва.
Таким чином, ліра в Україні – це цілком ориґінальний інструмент, застосовуваний головно для супроводу духовних пісень та перейнятих від кобзарів дум, сатиричних і т. зв. лірницьких пісень, рідше – танців... Проте наявність у лірників Лівобережжя думового репертуару аж ніяк не дає підстав кваліфікувати українську ліру «інструментом билинно-думної традиції» [85: 177], оскільки у практиці правобережних лірників думи відсутні цілком, а у лівобережних вони, на відміну від бандуристів і кобзарів, не мають домінуючого характеру. Поширене в Европі застосування ліри для супроводу танців та інших не пов′язаних із духовним співом пісень, в українській традиції зустрічається, як уже мовилося, значно рідше і, на відміну від европейських традицій, здебільшого, із приспівками..."
Тому напрошується висновок, що в Україні-Білорусі родовід ліри треба вести не від симфонії, а саме від ОРГАНІСТРУМА!!! Саме він застосовувався "головно для супроводу духовних пісень "...
Отже, версія про те що Україна могла познайомитись з лірами саме через Новгород, здобуває ще один бал. Тому напрошується ще один сенсаційний висновок - українська лірницька традиція може сягати своїм корінням КАТОЛИЦЬКИХ!!!
ЗІ Скоріше за все, релігіні процеси в Новгороді і в Київі 12-15ст. були дещо не схожими на те, що нам проповідують сьогодні московськи попи....

