|
|
Main  Friends
|
|
Friends
|
Харківський Кобзарський Цех |
|
|
|
| Середовище "Кобзарського цеху" позбавлене офіційності, штучності та, за переконанням учасників об'єднання, зорієнтоване на природне осягнення української традиції засобами народного музикування, мистецтва і побуту. Зовнішня колоритна форма сучасного "Кобзарського цеху" хоча й віддалено, але нагадує давнє професійне об'єднання співців. Збережено ієрархічну структуру цеху -- все "братство" за звичаєм поділяється на майстрів, підмайстрів і учнів. До цехової громади можуть бути причетними особи без вікового і статевого обмеження, проте, за старовинним забобоном, майстрами-виконавцями вважаються лише чоловіки. Особливою повагою в товаристві користуються творчо активні, щирі й доброзичливі "братчики". Прагнучи до глибинного пізнання, засвоєння і дбайливого збереження традицій виконавства, подвижники цеху нерідко вдаються до свідомого самоототожнення з кобзарями та лірниками і претендують на свою духовну спадкоємність від давніх співців. Про це неодноразово переконливо говорив своїм учням Микола Будник: "Плоть давнього співоцтва ми, напевне, відродити не зможемо, але його душу -- так". | | | |
|
|
| УЦНК Музей Iвана Гончара — державний всеукраїнський спецiалiзований науково-дослiднийі культурно-освiтнiй заклад. Дiяльнiсть Центру спрямована на збереження, вiдродження та сприяння розвитку української традицiйної культури. З цiєю метою Центром провадяться етнологiчнi дослiдження, польовi експедицiї, органiзовуються науковi конференцiї та культурно-мистецькi заходи, налагоджується зв'язок iз народними мистцями,iншими носiями традицiйної культури та її дослiдниками. Центр поповнює свою колекцiю музейних предметiв традицiйної культури українців, архiви та книгозбiрню, органiзовує та проводить виставки. | | | |
|
|
|
Київський ансамбль давньої музики п.к. Костянтина Чечені |
|
|
|
| Київський ансамбль давньої музики під керівництвом Костянтина Чечені
Керівник ансамблю Костянтин Чеченя займається автентичною музикою з 1981 р. Постійне ядро ансамблю сформувалося в 1992 р. Учасники колективу не тільки активно концертують, але й проводять науково-дослідницьку роботу, самі виготовляють музичні інструменти. Учасники ансамблю: Костянтин Чеченя (лютня, колісна ліра, блокфлейти, гудок, ударні), Ірина Чеченя (лютня, колісна ліра, ребек, скрипка), Вадим Шевчук (колісна ліра, спів, народна бандура, дуда), Олександр Савченко (блокфлейти), Надія Боянівська (лютня, спів) |
|
|
| Ми знову запрошуємо Вас у Країну Марень, Снів і Мрій. І ми, як господарі, хотіли б, щоб Вам було тут затишно і приємно, хоч се і свято, але хай свято це нагадає вам радісне відчуття повернення додому після довгих і далеких доріг. Тут Ви дихнете духом наших полів, гір і рік, і небо над Вами простиратиметься саме те, наше і неповторне Тут в гостях Ви відчуєте себе господарями землі з фантастично багатою і такою занедбаною культурою, яку нам слід іще відкривати і відривати. Здивування, Боже! Ми хотіли б здивувати наших друзів, що приїхали з усього світу і знають мало про нас, мабуть, як і ми про них. Тож давайте дивуватись один одному, давайте захоплюватись тими відкриттями такого багатого, такого різноманітного світу, у якому всі рівновеликі. Ми пропонуємо дружній братерський, панібратський діалог, і йому має поступитися місцем пихатий егоїстичний монолог. Можливо, навіть більше, ніж діалог культур, бо се діалог усього того найкращого, що є у культурі взагалі, як і у мріях людини з шляхетним серцем та з щирими некон'юнктурними мотиваціями. Гості наші, ви з собою із своїх країн привезли те щонайкраще, що є у ваших землях і країнах, той неповторний запах рідних трав і смак води, у якому відбилось ваше велике небо, ту пісню, той танець, ту мелодію, яка є найдорожчою, суть якої -- саме єство вашого народу. І ми, українці, уважно і молитовно подивовані розпізнаємо у вас амбасадорів культури, за якими не стоять різні політичні умовності, які часом не можна переступити, і пізнаємо себе у вас, і себе пізнаємо, і повернемось додому, і зробімо, відбудуймо, відроджуймо, оспівуймо нашу землю, всю нашу землю, як Країну нашої Мрії.
Дай Боже!(Тарас Компаніченко) | | | |
|
|
| У січні 2006 року Євген Їжак всерйоз зацікавлюється фольклором і з легкої руки Тараса КОМПАНІЧЕНКА вступає до гурту автентичного співу "Гуртоправці". Наразі ж усі сили Їжака спрямовані на пошук музикантів для свого нового колективу, адже саме фольк-рок завжди був для нього приоритетним. Оскільки музика поки грошей не приносить, на життя йому доводиться заробляти журналістикою (слава Всевишньому, що не на будівництві, журналістика -- все ж таки творче заняття). У липні 2006 року Їжака запрошують на VI Всеукраїнський соціально-екологічний мистецький фестиваль "Біле Озеро", де він отримує диплом лауреата. Історія тільки починається. Далі буде… | | | |
|
|
| Полтавський гурт Берег Бонанзи, який понад рік тому пристав до київського берега, у столичній студії Ґлорія записав свої чергові фанк-дотепи: На Україні Дощ і Нариси Бурси. Першу річ лідер групи Антон Гутиря присвятив чарівним українським дівчатам; Нариси – про пригоди, які можуть з вами статися, коли ви проживаєте у вітчизняному гуртожитку. Ці пісні є почином до повнотривалої дебютної платівки Берега Бонанзи, яку хлопці продовжуватимуть писати на Ґлорії. | | | |
|
|
| Гурт RUN ("Рун" - з ірландської: таємниця; в зверненні "a run" - коханий, кохана) виконує традиційну музику народів кельтського походження (Ірландія, Шотландія, іспанська Галісія...) і України у власному аранжуванні. В репертуарі колективу - жваві народні танці (ріли і джиги, хорнпайпи і флінги, вальси і польки тощо), повільні аери стародавніх бардів; запальні мунейри іспанської Галісії; музика ірландських пагорбів, шотландських Highlands, українських Карпат. Це мелодії, які створюють гарний настрій, спонукають до танцю, дозволяють відпочити від сучасних буднів. Мета гурту - зламати стереотип щодо нецікавості і одноманітності народної музики; розвинути інтерес слухачів до фольклору. Музика виконується на автентичних, рідкісних в Україні музичних інструментах. | | | |
|
|
| Лірник Сашко, найвідоміший казкар в Україні. Приставку «най» можна додавати ще кілька разів по відношенню до його творів, а чи до нього самого. В миру його називають Олександром Власюком, згадують про гурт «Вій», де він грає на лірі, перкусії чи співає в хорових партіях. Хоча про його колективну творчість згадують все рідше, бо автору трьох власних дисків є чим презентуватись і самостійно. Проте, забути про «Вій» гарантовано не дозволяє дружина, Леся Добрий-Вечір, яка не тільки є сестрою ватажка Дмитра Добрий-Вечір, а й одним з реєстрових музик-віївців. | | | |
|
|
|
|
|
|
