Київський кобзарський цех
Головна Історія Особистості Галерея Афіша
Традиції цехових товариств 16-19 століття Кобзарство в СРСР Георгій Ткаченко та його учні Кобзарський цеховий рух сьогодні




 
   
У 20-30-х роках наново писалася історія України, створювала "українська радянська" культура. В тоталітарному суспільстві вияви свободи не просто обмежувались - їх знищували і стирали з людської пам'яті. Кобзарство, традиційно покликане формувати громадську свідомість та спонукати людей до захисту своїх прав, та ще й наскрізь християнське, заважало новій владі. Кобзарям було заборонено подорожувати. Співати можна було зі сцени у час, призначений владнми органами. Звісно, все це похитнуло серед селян моральний авторитет співців як людей Божих, вільних. 3 репертуару бандуристів було вилучено багато дум, псалмів. Прогалини заповнено витворами радянських композиторів та революційними піснями. Після трагічного "з'їзду" в Харкові 1934 року, під час якого зникли, а точніше були знищені близько двохсот кобзарів, традиція занепала. Повоєнну бандуру поєднувала з традиційною хіба що назва. Було змінено гармонійно-ладову структуру, звучання, розмір і вагу, а також репертуар. Головна мета кобзарства - доносити розуміння історії, будити волю, вселяти віру -відійшла на другий план, а наперед вийшло академічне виконавство. Повністю замовчувались торбан, колісна ліра та інші українські інструменти. Стиралися з пам'яті моральні засади і світогляд кобзарських об'єднань. Внаслідок тривалого втручання авторитарної влади мало не втратилося розуміння вартості й суті традиції.

 

 
 
Єгор Мовчан
   
     
 
Георгій Ткаченко
   
     
 
Анатолій Парфиненко
     
© 2006 Київський кобзарський цех Адміністрація сайту