Київський кобзарський цех
Головна Історія Особистості Галерея Афіша
Новини Інструменти Гостьова книга Меценати Друзі Майстерня




     
 
Упродовж багатьох років він надсилав національну літературу і періодичні видання українцям в інші держави. Спонсорував видання в Україні понад 20 книжок, різні мистецькі акції, допомагав народному Рухові України, фестивалю «Червона рута», товариству «Надсяння». Український безрукий меценат казав: «Багато хто в Україні сьогодні підупав духом, але не я, мене інколи навіть називають романтиком. Але я впевнений, що багатій повноцінний, незалежній Україні — бути, бо ж подивіться: хто тільки не йшов на Україну — татари, Пілсудський над нами висів. Гітлер думав, що захопить весь світ. Навіть сімдесятилітня більшовицька імперія тріснула, наче горіх. А ми живімо, вірмо і тримаймося!» У приміщенні, яке Кашицький купив для кобзарів в Ірпені, був один з осередків українського національного Відродження. До кобзаря й художника Миколи Будника приїздила молодь з усієї України, переважно студенти і старшокласники. Вони вчилися виготовляти кобзи, бандури, торбани, ліри, гуслі та інші стародавні музичні інструменти й водночас навчалися кобзарству. В Ірпені проводили вечорниці, святкували Івана Купала та інші народні свята. Але 16 січня 2001 року кобзар Микола Будник помер, не доживши трохи більше півмісяця до свого 48-ліття. Автор цих рядків пропонував влаштувати в кобзарському будинку філіал Ірпінського історико-краєзнавчого музею. Можна було б зробити меморіальну кімнату Миколи Будника. В інших кобзарі продовжували б займатися своїми справами. Штатний працівник філіалу доглядав би за господарством і проводив екскурсії. Це питання попередньо було погоджене в міськвиконкомі. Та кобзарі вирішили за краще передати будинок родичам Будника. Будинок був оформлений на його ім’я. Отож, згідно з законом, родичі Будника стали офіційними спадкоємцями. Володимир Кашицький любив мандрувати світом. Він помер 18 жовтня 2001 року на Цейлоні, де відпочивав з дружиною. Його поховали у Львові. Від вулиці Садової на Українській розпочинається тротуар, по якому можна дійти до будинку №82 — яскравого свідчення розвитку архітектури. А по тротуару на протилежному боці Української можна від Садової дійти трохи далі — до Мінеральної. Підемо ще далі й вийдемо аж до заплави річки Буча…

А.Зборовський
краєзнавець
© "Ірпінський вісник"

 
"Галицький лицар"
Володимир Кашицький
   
   
  Володимир Кашицький    
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
      < назад  
© 2006 Київський кобзарський цех Адміністрація сайту